Новий закон про поводження з відходами паковання у Німеччині

Метою впровадження цього нормативно-правового акту є підвищення ступеню переробки паковання.

Поняття “паковання” наближене за своїм значенням до поняття директиви Євросоюза «EU-Verpackungsrichtlinie». Це дозволяє більш точно досліджувати кругообіг паковання в межах країни.

Створення нової системи виготовлення, використання, збору та переробки пакування а також створення зв’язків з системою виробництва товарів.

При створенні нового типу тари чи пакування обов’язкове внесення виробником цього типу до спеціального реєстру. Цей реєстр публікується в Інтернеті у вільному доступі. Ці дії дозволять зробити виробництво та утилізацію пакування більш прозорими, контролювати ситуацію на ринку та проводити швидку та ефективну інспекцію на ринку.

Виробник зобов’язується сповіщати відповідний орган про зміни у складі, обсягах виробництва та способах утилізації пакування. Це дає змогу слідкувати за змінами та оперативно реагувати на них.

Вимоги до використання тари зростають, пристосовуючись до існуючого різноманіття техніки та способів пакування.

Система дозволяє розрахувати розмір оплачуваної участі виробника згідно зі спеціальними екологічними критеріями.

Аудитори та експерти, які мають бажання проводити нагляд у сфері пакування, повинні мати відповідну кваліфікацію та бути зареєстровані у спеціальному реєстрі.

Збільшення на 50% застави за одноразовий посуд з-під фруктових та овочевих нектарів з вуглецевим газом, молока та молочних сумішей.

У магазинах повинні бути видимі та доступні вказівники на одноразові та багаторазові тари для зручності покупців.

Ступінь рециклінгу для пакування зі штучних матеріалів повинна до 2022 року підвищитись до 63%. Причини таких амбітних планів у високих показниках утворення відходів. Кожен мешканець Німеччини в середньому за рік утворює 37 кг пластикових відходів. Це на 6 кг більше, ніж в середньому в Євросоюзі. Показники споживання різних одноразових речей (соломинок для коктейлей, стаканчиків для кави та пакетів) теж дуже високі: 40 млрд соломинок на рік, 320 тисяч стаканчиків за годину.

Для вирішення існуючої проблеми постійно зростаючого обсягу пластикового пакування необхідно врахувати інтереси споживачів, виробників та навколишнього середовища. Так, відмова від пластикових стаканчиків на користь багаторазового посуду не завжди є можливою з точки зору гігієни споживання. Пластикове пакування м’яса та риби, заморожених продуктів єдине відповідає санітарним нормам та дозволяє транспортувати продукти на великі відстані. Так само і фрукти та овочі. Створене для транспортування пакування харчових продуктів перешкоджає псуванню, але найчастіше не піддається переробці.

Для того, щоб скоротити споживання пакетів та іншого одноразового пакування, уряд Євросоюзу зобов’язал магазини стягувати оплату – від 10 до 50 центів. Ще одним кроком є заборона використання у Євросоюзі будь-якого одноразового пакування в крамницях після 2030 року.
Стосовно інших матеріалів пакування, таких як метал, папір та скло, то планується підвищити ступінь їх переробки до до 90%.

З 1993 року існує принцип товарної відповідальності за пакування. Виготовник товару повинен гарантувати утилізацію пакування. Але не завжди підприємства дотримуються цього принципу. Через це кожного року виникає високий економічний збиток для установ, що приймають участь у витратах на рециклінг пакування. Це є правовим протиріччям та потребує вирішення.