Днями інформаційний простір сколихнула новина про те, що згідно з законодавчими нововведеннями з 1 січня всі українці в обов’язковому порядку будуть сортувати сміття і відбирати вторсировину
По-перше, це нововведення зовсім не нове – зміни в законодавство про обов’язковість обробки сміття перед захороненням були внесені ще у 2012 році, тобто 6 років тому. І за великим рахунком, країна мала час, щоб підготуватися до масової переробки сміття. Але втратила свій шанс.
По-друге, ЗМІ говорять виключно про сортування та перероблення вторсировини і якось ігнорують той факт, що вимога закону стосується перероблення всіх відходів. Адже вторсировина становить лише 20-40 відсотків від загального обсягу сміття. Що робити з рештою 60-80% – це питання якось оминають.
Дослівно закон говорить “заборонено з 1 січня 2018 року захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів”. Тобто, сортувати сміття безумовно потрібно, але мова в законі не про сортування, а про те, що з 1 січня машина зі сміттям з-під вашого будинку не може напряму поїхати на полігон. І борщ, який ви вилили в смітник, і ампулу з-під ліків, і використаний памперс – все абсолютно потрібно обробити і привести до стану, безпечного для довкілля.
Як це відбувається в цивілізованих країнах? Існують сміттєпереробні комплекси, де сміття спочатку сортують, відбираючи вторсировину, а потім або піддають ферментації, в ході якої видаляється метан, шкідливі речовини, сміття зменшується в обсязі та масі більш ніж на половину, або спалюють спеціальним чином, генеруючи при цьому електроенергію та тепло.
В Україні на сьогодні немає жодного сміттєпереробного комплексу
Поширена думка, що цінна тільки вторсировина. Насправді це не так, в сучасному світі все сміття можна переробити, отримуючи при цьому корисні побічні продукти у вигляді електрики, тепла, альтернативного палива або компосту.
Залишки сміття після перероблення становлять 10-20% від початкового обсягу, є знешкодженими, біологічно неактивними і їх можна хоронити на сміттєзвалищі безпечно для довкілля. Саме цього вимагає закон.
Однак в Україні на сьогодні немає жодного сміттєпереробного комплексу. Перші кроки до побудови такого комплексу роблять у Львові. Там, коштом міського бюджету та кредиту ЄБРР будуватиметься сміттєпереробний завод. Про плани побудови кількох сміттєпереробних комплексів говорять і в столиці, про що нещодавно оголосив заступник мера міста Києва Петро Пантелєєв. Водночас, такі комплекси навіть за оптимістичним сценарієм можуть бути запущені не раніше кінця 2019-го року, бо їхнє будівництво вимагає часу. Як виконувати норму закону до того часу і як бути іншим містам, у яких немає ані інвестицій, ані власних коштів на будівництво перероблення – поки що загадка.
Водночас, і прямої відповідальності за порушення вимоги переробляти все сміття перед захороненням на сьогодні не передбачено. То ж норма закону навряд чи суттєво змінить ситуацію зі сміттям в країні. Змінити її можемо ми, вимагаючи від місцевої влади побудувати сучасні сміттєпереробні комплекси та створити належну інфраструктуру для перероблення сміття. Львів довгий час не міг (чи стверджував, що не міг) створити сучасну сміттєпереробку та запустити роздільне збирання. Але ж життя примусило і знайшлося все – і земля, і кошти в місцевому бюджеті, і кредитори.
А що ж до сортування, то це наш з вами громадянський обов’язок не з 1 січня, а завжди. А місцева влада має забезпечувати міста спеціальними контейнерами для роздільного збирання, адже на сьогодні така інфраструктура навіть у самому Києві розвинена дуже слабко.
Немеш Світлана
Немеш Світлана