Статті

Світ

Криза в галузі охорони здоров’я: щороку під відкритим небом потенційно може спалюватися близько мільярда тонн відходів

ProМусор

10 Лютого 2021

134

Trigger

За прогнозами, по всьому світу в неконтрольованому вогні під відкритим небом щороку може спалюватися близько мільярда тонн відходів – це близько половини всіх муніципальних твердих відходів Землі. Однак, навіть якщо реальні цифри виявляться лише частиною цієї кількості, наслідки для здоров’я людей і навколишнього середовища швидше за все будуть серйозними, особливо для сотень людей, які живуть у «країнах третього світу», де спалювання сміття на відкритому повітрі – це основний спосіб поводження з відходами.

Неконтрольоване спалювання відходів відбувається за низьких та нестабільних температур, а це означає, що таке спалювання є неповним. Цей процес виділяє речовини з відходів та продукує нові речовини, оскільки молекули розкладаються у полум’ї. Коли полівінілхлорид спалюється у відкритому вогні, часто формуються діоксини та споріднені сполуки. Принаймні 30 з цих типів сполук вважаються шкідливими для людського здоров’я. Вони залишаються в навколишньому середовищі роками, а у організмі людини – орієнтовно 10 років, а може навіть і більше. Є докази того, що вони можуть пошкоджувати мозок і створювати дисбаланс гормонів.

У країнах з високим рівнем доходів, таких як Великобританія, спалювання відходів найчастіше відбувається на EfW-підприємствах, що використовують дороге обладнання для контролю спалювання, яке генерує тепло та електроенергію. Безпечне спалювання твердих відходів потребує передової техніки та великої суми грошей.

Люди спалюють відходи тоді, коли їхні можливості обмежені. У країнах з низьким та середнім рівнями доходів сміття двох мільярдів людей взагалі не збирається, тому вони несуть відповідальність за утилізацію речей, які досягли кінця свого терміну експлуатації. Якщо для того, щоб скинути сміття на землі, не вистачає місця або немає річки поблизу, варіант спалювання стає більш привабливим.

 

Фото: ©Martin Holznick, ARNIKA

Проблема спалювання

Дослідження The Conversation виявило, що спалювання на відкритому повітрі є не тільки необхідністю, але й засобом досягнення мети. В деяких «країнах третього світу» неформальні переробники часто спалюють електричні кабелі та ПВХ-ізоляцію, щоб продавати мідь, адже це значно швидший та легший спосіб, аніж здирати її вручну. Те саме стосується інших електронних компонентів, наприклад, друкованих плат, які знаходяться в комп’ютерах та іншій побутовій техніці. Вони містять неабияку кількість цінних металів, скріплених пластиком.

У домашніх господарствах спалювання продуктів та інших біологічних відходів зменшує їх запах та не дає тваринам, які можуть переносити хвороби, їх їсти. У лікарнях та медичних центрах матеріали, що можуть переносити збудники хвороб, можна нейтралізувати шляхом спалювання. Навіть Всесвітня організація охорони здоров’я це заохочує, коли немає інших варіантів. Незважаючи на ці переваги, спалювання відходів під відкритим небом погрожує здоров’ю та життю тих, кому доводиться вдихати викиди.

Частина проблеми полягає в тому, що місцевим органам влади вигідно не звертати уваги на відкрите спалювання. Відходи, що спалюються на узбіччі доріг, не потрібно збирати, а спалювання на звалищах звільняє цінне місце для скидання нового сміття. На перший погляд, завдяки спалюванню відходи зникають. Але насправді вони перетворюються на шкідливі речовини, які легше розсіюються та вдихаються.

Спалювання відходів має руйнівні наслідки для тих, хто більше за всіх контактує з ним. Це переважно міська біднота та збирачі відходів, які складають світовий неформальний сектор переробки відходів. Вирішення цієї проблеми на рівні цілих систем виробництва та управління відходами – це єдиний спосіб ефективно розібратися з нею. Це означає надання послуг з управління відходами для всіх громад, як міських, так і сільських, а також проектування і виробництво продуктів, які завдають менше шкоди при спалюванні.

Велика кількість відходів, що спалюються у відкритому вогні, – це пластик, який вивільняє СО2 та інші парникові гази. Проте, якщо цей пластик не спалювати, він може забруднювати землю та воду, ще більш ускладнюючи проблему. І тут криється сумна дилема. Чи може світова спільнота подолати наслідки десятиліть нехтування та знайти рішення однієї з найбільших проблем сучасності?

The Conversation