Мініреволюція в сфері управління відходами: все заради циркулярної економіки

Мініреволюція в сфері управління відходами: все заради циркулярної економіки

Європейський союз суттєво оновив пакет документів у сфері управління відходами (Circular Economy Package)

У травні минулого року Європейський союз зробив значний крок уперед – прийняв пакет Директив у сфері управління відходами (Circular Economy Package).

До пакету Директив ЄС щодо циркулярної економіки входять:

- Директива 2018/851/ЄС Європейського парламенту і Ради про внесення змін до Директиви 2008/98/ЄС про відходи;

- Директива 2018/850/ЄС Європейського парламенту і Ради про внесення змін до Директиви 1999/31/ЄС про захоронення відходів;

- Директива 2018/849 /ЄС Європейського парламенту і Ради про внесення змін до Директив 2000/53/ЄС про транспортні засоби з відпрацьованим ресурсом та 2006/66/ЄС про батарейки, батареї та акумулятори та відпрацьовані батарейки, та 2012/19/ЄС про відходи електричного та електронного обладнання;

- Директива 2018/852/ЄС Європейського парламенту і Ради про внесення змін до Директиви 94/62/ЄС про упаковку та відходи упаковки.

Ці директиви скеровані на сприяння ефективному використанню ресурсів та посилення заходів із дотримання ієрархії управління відходами. А саме: запобігати утворенню відходів, збільшувати відсоток їхнього рециклювання, встановити суворіші вимоги, аніж існували дотепер до системи розширеної відповідальності виробників. Крім того ці директиви мають на меті визначити перелік заходів із запобігання утворенню відходів, встановити  перелік економічних інструментів та інших заходів, що забезпечують впровадження ієрархії управління відходами, а також - встановити цільові показники із рециклінгу муніципальних відходів.

Розширена відповідальність виробника

До внесених змін Рамкова директива про відходи містила лише одну статтю, в якій у загальному описувалася вимога до держав-членів ЄС забезпечити введення розширеної відповідальності виробника щодо окремих потоків відходів. Тому європейські держави робили це різними шляхами, були успішні приклади й не дуже. Цей інститут самовдосконалювався постійно, одні країни передавали свій кращий досвід іншим. Навіть в Україні вже декілька років поспіль дискутуються найоптимальніші для нашої держави моделі!..

Зміни ж суттєво розширили згадану статтю, також додалася нова - «Основні мінімальні вимоги до систем розширеної відповідальності виробників». Директива зобов’язує держав-членів вживати всі або хоча б частину цих вимог. Розглянемо ці вимоги.

Насамперед встановлюються обов’язки виробника або організації, яка виконує обов’язки з розширеної відповідальності від імені виробника:

1) забезпечувати повне географічне покриття території країни послугами з приймання та збирання відходів, що утворилися від використання продуктів, щодо яких встановлено систему розширеної відповідальності виробника, без обмеження територій до тих, в яких збирання та управління відходами є найбільш економічно вигідними;

2) мати достатню фінансову та організаційну спроможність для виконання своїх зобов’язань;

3) створити достатній механізм самоконтролю з проведенням регулярних незалежних аудитів для оцінки фінансового менеджменту та якості зібраних та наданих для звітності даних;

4) забезпечити досягнення встановлених законодавством цільових показників з управління відходами від продукції (визначеного відсотку рециклінгу або ж іншого відновлення від продукції, яка випущена в обіг), щодо яких встановлено системи розширеної відповідальності виробника;

5) оприлюднювати для громадськості інформацію щодо досягнення цільових показників з управління відходами. У випадку колективного виконання зобов'язань розширеної відповідальності виробника (для ОКРВВ) також забезпечити оприлюднення інформації про засновників  ОКРВВ та її членів, розмір фінансових внесків, сплачених виробниками на одиницю або на тонну продукту, що розміщується на ринку; а також інформацію - процедуру відбору виконавця послуг з управління відходами.

Водночас встановлено вимоги, згідно з якими фінансові внески, сплачені виробником для виконання покладених на нього зобов'язань з розширеної відповідальності виробника, мають забезпечити покриття наступних витрат:

1) організацію приймання, роздільного збирання, перевезення та оброблення відходів, включаючи оброблення, необхідне для досягнення цільових показників з управління відходами, витрат, необхідних для виконання інших показників та цілей, з врахуванням прибутку, отриманого від повторного використання, продажу вторинної сировини, та невикористаних депозитних внесків;

2) адміністративні витрати;

3) вартість надання інформації, визначеної законодавством, громадськості, утворювачам та утримувачам відходів;

4) витрати на ведення обліку, підготовку звітності та проведення аудиту для звітів.


Роздільне збирання та відновлення відходів

Встановлюється вимога до держав-членів вжити всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб відходи піддавалися підготовці до повторного використання, рециклінгу та іншого відновлення. Зазначається, що для дотримання цієї вимоги у випадку, коли це доцільно, забезпечується роздільне збирання відходів. Директива передбачає, що роздільне збирання вводиться принаймні для паперу, металу, пластмаси та скла. А до 1 січня 2025 року – це стосуватиметься й текстилю.

Виключення та збирання відходів як змішаних, Директива дозволяє за однієї з таких умов:

- якщо в результаті збирання відходи не втрачають потенціалу для операцій з відновлення;

- роздільний збір не забезпечує найкращого екологічного результату при розгляді загальних екологічних наслідків управління відповідними потоками відходів;

- роздільне збирання не є технічно здійсненним з урахуванням передового досвіду збору відходів;

- роздільне збирання призведе до непропорційних економічних витрат з урахуванням витрат на несприятливі екологічні та медичні наслідки збору та очищення змішаних відходів, потенціалу підвищення ефективності збору та оброблення відходів, доходів від реалізації вторинної сировини, а також застосування принципу «забруднювач платить» і впровадження систем розширеної відповідальності виробника.

Важливою є вимога що відходи, призначені для підготовки до повторного використання та рециклінгу, не повинні спалюватися, за винятком відходів, що утворюються внаслідок операцій з оброблення роздільно зібраних відходів та небезпечні речовини, суміші та компоненти повинні бути видалені з небезпечних відходів до або під час відновлення.

З метою переходу до європейської циркулярної економіки з високим рівнем ефективності використання ресурсів, встановлюється вимога досягнення наступних цільових показників:

- до 2025 року підготовка до повторного використання та рециклінг муніципальних відходів повинні бути збільшені до мінімум 55% ваги;

- до 2030 року підготовка до повторного використання та рециклінг муніципальних відходів повинні бути збільшені до мінімум 60% ваги;

- до 2035 року підготовка до повторного використання та рециклінг муніципальних відходів повинні бути збільшені до мінімум 65% ваги.

Встановлюється вимога до держав-членів забезпечувати облік муніципальних відходів, які підготовлені до повторного використання та щодо яких здійснено рециклінг та докласти зусиль для забезпечення того, щоб станом на 2030 р. всі відходи, придатні для рециклінгу або іншого відновлення, зокрема в муніципальних відходах, не були прийняті на полігон, за винятком відходів, для яких полігон забезпечує найкращий екологічний результат.

Запобігання утворенню відходів

Увага приділяється заходам із запобігання утворенню відходів та запровадження їх державами-членами.

Такі заходи мають включати:

- заохочення та підтримку сталого виробництва та споживання;

- заохочення проектування, виробництва та використання ресурсо-ефективних та більш довговічних продуктів (у тому числі  подовження терміну їх використання та відмова від запланованого старіння), продуктів, придатних до ремонту, повторного використання та модернізації;

- виділення з потоку відходів продуктів, що містять ресурсоцінну сировину, щоб запобігти  втраті сировини, коли продукти стають відходами;

- заохочення повторного використання продуктів та створення систем, що сприяють проведенню їх ремонту та повторному використанню, зокрема, для електричного та електронного обладнання, текстилю та меблів, а також для упаковки та будівельних матеріалів;

- зменшення утворення відходів, з урахуванням найкращих доступних технологій, у процесах промислового виробництва, видобутку корисних копалин, будівництва та знесення, при виготовленні продуктів;

- зменшення утворення харчових відходів у роздрібних та інших торгівельних мережах, закладах громадського харчування та в домогосподарствах;

- зменшення вмісту шкідливих речовин у матеріалах і продуктах;

- визначення продуктів, які є основними джерелами забруднення, особливо в природних та морських середовищах, та вжиття відповідних заходів для запобігання утворенню та зменшенню відходів з таких продуктів;

- проведення інформаційних кампаній для підвищення громадської обізнаності щодо запобігання утворенню відходів та забрудненню довкілля.

Європейці знають, що ефективність впровадження тих чи інших заходів напряму залежить від інструментів, за допомогою яких це робитиметься. Тому і доповнили Рамкову директиву про відходи новим додатком, в якому навели перелік економічних інструментів та інших заходів, що забезпечують впровадження управління відходами. Ознайомитись з ними можна з інфографіків.

Тетяна Тевкун
Експерт з питань адаптації законодавства до законодавства ЄС проекту ЄК ЕПЛ