Экспертное мнение о Национальной стратегии по управлению отходами в Украине до 2030 года. Кирилл Косоуров

18.03.17 числа громадському та бізнес суспільству була презентована «НАЦІОНАЛЬНА СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ В УКРАЇНІ ДО 2030 РОКУ», яка була оприлюднена 13 липня 2017 р. на сайті Міністерства екології та природних ресурсів https://menr.gov.ua/news/31573.html . В ролі національних експертів ми приймали активну участь у розгляді цього документу , тож з нагоди оприлюднення чергової редакції цього документу маємо надати свої коментарі:

В цілому Стратегія охоплює широкий спектр заходів та напрямків, які застосовані у європейському законодавстві щодо поводження з відходами. Складається таке враження, що розробники перестрахувалися та заклали всі можливі сценарії розвитку галузі поводження з відходами, настільки широку та всеохоплюючу, що реалізація всіх закладених можливостей стає сумнівною. Необхідно відзначити, що Стратегія є декларативним документом. У разі її затвердження, попереду ще довгий та кропіткий процес розроблення нормативної бази та безпосередньої реалізації проектів, передбачених документом. Така ситуація не є приводом скептично ставитися до подальшої долі Стратегії, як це лунає від певної частини експертної спільноти. Лише рішучі дії та виважена позиція дає шанс зрушити ситуацію з сміттєвим колапсом, що створений в Україні завдяки багаторічного ігнорування цього важливого питання. Ми вже маємо сумний досвід попередньої стратегії 2004 – 2014 років, яка була відверто саботована. То ж ми пропонуємо не повторювати такий сумний досвід попередників, бо вже зараз ситуація з відходами висуває Україну на лідируючі позиції за кількостю запасів відходів та площ, які зайняті під звалищами.

Переходячи від загальної оцінки до конкретики, маємо зазначити наступне:

Протягом роботи над стратегією, ми розглядали Стратегію поводження з відходами, але в результаті прийшли до Стратегії управління відходами. Така заміна понять сталась в результаті широкого застосування механізмів, закладених в документ, про що вже було відмічено раніше.

Основними дієвими механізмами, що закладені в Стратегії є введення таких принципів: фокус на економіку замкненого циклу, забруднювач платить, розширена відповідальність виробників (імпортерів) та ієрархія відходів. Вдала реалізація цих принципів є гарантією позитивних результатів, які ми всі з Вами очікуємо вже довгий час. Ключовою перепоною є відсутність чіткого розуміння статистичних даних щодо обсягів утворених відходів та їх морфології:


«Слід зазначити, що державний облік та статистика побутових відходів в Україні мають суттєві недоліки. У статистичній звітності та нормативно- правових актах щодо поводження з побутовими відходами оперують як об’ємними (м3 ), так і ваговими (т) категоріями. Перерахунок одних одиниць до інших призводить до значних похибок при здійсненні оцінок, прогнозів тощо.»


В Стратегії жодного слова не сказано про високий рівень корумпованості та криміналізації галузі поводження з відходами, що може вказувати про недосвідченість авторського колективу, або про безпосередню наближеність до вказаних явищ.

Стратегія спирається та орієнтується неповний перелік європейських директив. На наш погляд були дарма проігноровані такі документи:

(75/439/ЄЕС) видалення відпрацьований мастил;

(78/176/ЄЕС) відходи виробництва діоксиду титану;

(86/278/ЄЕС) осади стічних вод;

(95/59/ЄС) видалення ПХД та ПХТ;

(2000/59/ЄС) транспортні засоби, термін експлуатації закінчився;

(91/689/ЄЕС) директива про небезпечні відходи;

(99/61/ЄС) директива про всеохоплююче запобігання забрудненню та його контроль.


Зрозумілим для всіх має бути той факт, що та система управління відходів, до якої ми всі звикли значно дешевше тої, яку ми з Вами плануємо побудувати. Цей факт може бути ключовим вбивцем Стратегії. Політики не підтримають жодного нормативного документа, який збільшить фінансове навантаження на утворювачів відходів, які за сумісництвом є електоратом. З іншого боку населення України на даному етапі у більшості своїй не готове змінювати свою поведінку до відходів, що вимагається у обов’язковому порядку при переході до нової якісної системи поводження з відходами.


«Низька вартість захоронення відходів не створює стимулів для суб’єктів господарювання і місцевих органів влади для їх перероблення»


Дуже позитивним на наш погляд є освітницький та науковий пул заходів, передбачений у стратегії. Поточна ситуація показує, що науковий потенціал використовується вкрай незадовільно.

У розділі «Небезпечні відходи» привертає увагу мало логічний посил на утилізацію на потужностях цементних відходів. Але це суто перша реакція. Автори намагалися максимально застосовувати європейські норми. То ж ми пов’язуємо цю норму з намаганням застосувати норми документу «Найкращі доступні технології». Проте хочемо застерегти, що українські цементні заводи якісно відрізняються від європейських. Тому ми вимушені наголосити на застереженні у застосуванні такої норми по відношенню до такого шляху утилізації небезпечних відходів. Ми підтримуємо норму, застосовану у стратегії щодо перед ліцензійних перевірок утилізаторів та розвитку системи обліку та моніторингу небезпечних відходів від утворення до кінцевої операції по утилізації, запровадження регулювання цін на послуги з поводження з небезпечними відходами. В той же час є не зрозумілим намагання організувати централізовану мережу утилізаційних потужностей. Це при загальній тенденції децентралізації, яку втілює уряд України.

Мусимо зазначити, що у розділі «медичні відходи» відсутнє ключове застереження: відсутність фінансування утилізації таких відходів. Таке недбальство може припинити будь-які зміни у цьому напрямку.

Щодо «сільськогосподарських відходів», треба позначити, що в Україні відсутня повноцінна та дієва система утилізації залишків небезпечних хімічних речовин – засобів захисту рослин. В той час, коли в Україні залишається велика кількість не ідентифікованих хімічних речовин, постає логічне питання про можливість транскордонного процесу утилізації на потужностях інших країн, які вже зараз мають проблеми з малими об’ємами таких речовин для утилізації на своїх ринках. Ця тематика потребує додаткових розрахунків та поглибленого аналізу до того, як приступити до реалізації будь-яких проектів в цьому напрямку. Звичайно, що існує велика ступень ризику не добропорядної реалізації таких транскордонних проектів, що вже мало місце в історії. Такі ризики мають бути враховані на стадії розробки «Національного плану дій».

До короткострокових планів вкрай необхідним є включення повної та адекватної відповідальності за недбале ставлення до відходів. Однозначно має бути у рази дорожчим викинути відходи будь-де, ніж спрямувати їх у законному напрямку. Однозначно, що захоронення має бути найдорожчим способом поводження до необроблених відходів будь-якої групи.

Важливим аспектом розвитку галузі поводження з відходами є єдине тлумачення термінів, яке максимально наближене до європейської термінології. І це має бути одним з початкових заходів у розвитку системи управління відходами. Неможливо створити щось, коли учасники розуміють термінологію по-різному. Прикладом тому може бути будівництво Вавилонської вежі.

Досить суперечливою є пропозиція щодо створення «центрального органу виконавчої влади з питань управління відходами, діяльність якого спрямовуватиметься Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України». Такий невдалий досвід вже був у новітній історії України. На наш погляд держава має створити дієві економічні умови функціонування галузі та забезпечити контроль виконання. Такий підхід є більш органічним та природнім, ніж низькоефективне та занадто корумповане державне управління.

Щодо механізмів фінансових гарантій, запропонованих у стратегії, треба застерегти від застосування «депозиту у готівці». Такий механізм покладе зайве навантаження на економіку процесів. Ми вважаємо, що дієвими інструментами мають бути банківські гарантії та страхування відповідальності.

Висновок: не дивлячись на негативний досвід попередніх намагань реалізації стратегій поводження (управління) з відходами, дана стратегія має право на майбутнє. Успіх її реалізації полягає у наступних кроках її реалізації: національний план, регіональні плани та інше. Бездіяльність в цьому питанні в рази небезпечніша.


4.1.png